Гомерич (nemyrych) wrote,
Гомерич
nemyrych

Наркоманы нам не друзи

- Excuse me, young man! - кличе мене дама бальзаківського віку і добряче підтоптаного вигляду у музеї Орсе, - this is not an addiction!
- Га, ой, pardon? - не розумію я.
- It's a medicine! - показує на мою футболку з таким ось прінтом, куплену в Амстердамі як сувенір.
У Львові я спокійно у ній ходжу, і в центрі на спор можу за годину знайти п'ять людей з наркотичною темою на пузі. Бо в нас це тіпа прикол. Ну або пофіг всім. А в Парижі така увага - на вулиці ловлю на собі погляди і усмішки, офіціант в кафе каже "кул тішет", мен.
Масштаб свого вчинку я зрозумів лише коли до мене підійшов бомж і сказав "Дурацька футболка, чувак. Якби я таку одягнув, мєнти змусили би зняти, ну і мозги би парили. Але ти турист, тобі можна".
От воно що.
Іду я, значить, такий гаврош з прапором легалайзу, кричу своїм виглядом на весь Париж, що я, мовляв, дую і вам всім раджу, а французи мене нишком підтримують, але бояться, бо у них це серйозно, боротьба за права, всі дєла.
Зайшов в готель і зняв, ну його нафіг, хай самі боряться за свій легалайз.
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 7 comments